Базяк Роман Валерійович

Роман народився в с.Кам’яний Брід Лисянського району Черкаської області. Там навчався, звідти пішов і на строкову службу.

Після армії, у 1997 році, переїхав до с.Гельмязів. Тут Роман жив, працював, створив сім’ю і будував плани на майбутнє.

Та клята війна перекреслила все.

17 вересня 2022 року призваний до лав ЗСУ. Потім проходив військове навчання у с. Привітне. Після навчання потрапив у 10 армійський корпус (піхота). У жовтні 2022 року захищав Донецький аеропорт, потім Покровськ, Водяне, Опитне. В період їх захисту отримав 5 контузій. На штурмах втратив багато побратимів, та не був байдужим до поранених, допомагав їм. Потім тимчасово виконував обов’язки заступника командира взводу.

4 липня 2023 року відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Кращий сержант (старшина) ЗСУ». 18 листопада 2023 року нагороджений медаллю «Кращий сержант військової частини А4053».

29 вересня 2023 року отримав посвідчення Учасника Бойових Дій. 9 грудня 2023 року у с.Синьківка Куп’янського напрямку отримав поранення в шию та ледве не втратив життя. Після поранення проходив лікування та знаходився вдома.

8 жовтня 2024 року повернувся до лав ЗСУ у свою 115 бригаду. 15 жовтня отримав посаду командира відділення землерийних машин інспекторно-саперного взводу 2 батальйону 115 ОМБР. На цій же посаді боронив Україну на Куп’янському напрямку у с.Борова.

Загинув 8 грудня 2024 року отримавши поранення несумісне з життям.