Лисак Денис Сергійович

Денис народився 10 лютого 1988 року в Запоріжжі. В місті, що дало йому життя, і виборюючи свободу якого, він його відав - 9 вересня 2023 року.

Перший десяток років Дениса пройшов в Запоріжжі, а потім життєва стежка привела родину Лисаків до нашого села Гельмязів. Тут юний Денис мав безліч друзів, знайомих.

Після закінчення Гельмязівської школи вступив в ряди Української армії. Служив з 2005 до 2006 рік прикордонником в нашому Криму, в містах Ялта та Форос. Після повернення додому працював водієм, механіком, не цурався ніякої роботи на землі.

Близько 5 років працював на Миронівській птахофабриці, потім перейшов до аргофірми «Маяк» с. Піщане водієм.

24 лютого 2022 року російська орда поперла своїм нелюдським кроком, посягнувши на волю та свободу неньки України, забираючи право на життя українців, від старого й до малого, руйнуючи будинки, школи, лікарні, села та міста. В цей страшний для всіх українців ранок Денису не судилось доїхати до робочого місця... З першого дня вторгнення Денис взяв у руки зброю, старший солдат, водій механізованого взводу, став на захист рідних.

Спочатку Суми, потім Полтава, рідна Черкащина. І ось вони, рідні Запорізькі пороги, Оріхове і таке всім відоме Роботине Пологівського району Запорізької області. Рідна сторона, але нашпигована ворожими мінами, снарядами, артилерією.

9 вересня 2023року виконуючи бойове завдання, Денис Сергійович загинув від влучання танкового снаряду.