Кошовий Сергій Іванович

Народився він у м. Фергана республіки Узбекистан 22 серпня 1975 року, дитинство Сергія пройшло у Середній Азії. У 1989 році з матір’ю та сестрою повернулися в Україну в с. Гельмязів, тут закінчив 8 класів і вступив до Канівського профтехучилища, де здобув робітничу професію.

У Каневі ж познайомився з дівчиною Олександрою, з якою створив сім’ю та переїхав жити в с. Білашки Тальнівської громади Звенигородського району, у шлюбі народилися діти – син Денис та донька Дарина.

На Тальнівщині працював різноробочим на місцевій фермі, мав золоті руки і не цурався ніякої роботи.

Але життя непередбачуване і так склалося, що дороги Сергія і Олександри розійшлися, він переїхав жити та працювати в м. Черкаси, там зустрів Олену і з нею створив сім’ю. У шлюбі в них з’явилася донька Марина, яку вони разом виховували і обожнювали.

Сергій Іванович був чудовим батьком, любив дітей. Працював будівельником, це стало його покликанням і головним вподобанням.

Під час повномасштабного вторгнення був мобілізований, службу проходив на посаді командира відділення 1-го відділення берегової оборони 3 взводу 8 роти 3 батальйону берегової оборони військової частини А 4935 у званні матроса.

З 06 січня 2025 року вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Петропавлівка Горлівського району Донецької області.

Майже півтора року родина жила надією на добру звістку, що Сергій живий і повертається. Але дива не сталося…

Матрос Кошовий загинув з честю, мужньо виконуючи військовий обов’язок у бою за свободу і незалежність нашої держави.