Борисов Дмитро Сергійович

Борисов Дмитро Сергійович народився 30 червня 1990 року в місті Токмак Запорізької області.

Дмитро закінчив школу в 2005 році та вступив до Токмацького ПТУ№6 здобув спеціальність електрозварювальника. З 2008-2012 роки працював охоронцем в магазині Супермаркет «Копілочка" в Токмаку. З 2012 по 2016 році переходить працювати на будівництво. Весь час мріяв про своє житло. А з 2014 року на свої очі бачив вплив руського міра в своєму рідному місті, шукав виходи, щоб вижити самому та врятувати з Волновахи свою дочку Яну.

В 2017 році на зароблені кошти купив автомобіль та поїхав до свого друга в село Велика Димерка де влаштувався на фабрику по виробництву чаю " Мономах". Там і познайомився зі своєю майбутньою дружиною Мариною. Але мрія про власне житло не полишала нашого героя. І якось, подорожуючи з дружиною, заїхали в наше село Гельмязів. І недовго думаючи, обміняв автомобіль на будиночок в селі.

У грудні 2019 року Дмитро переїхав до Гельмязова, як щасливий власник власного житла. В 2020 році влаштувався водієм спеціального автомобіля швидкої допомоги. В цьому ж році в родині народився син Богдан, якому зараз 3 рочки. Тут же ходять до школи його прийомні діти: до яких він відносився як до рідних. Дмитро був люблячим батьком всім дітям, турботливим чоловіком, гарним господарем.

Не раз звертався до військкомату добровольцем, та через заплутаність життєвої стежки постійно мав відмову. І тільки у серпні 2023р взявши до рук зброю Дмитро вступає до лав Збройних сил України, захищати свою рідну Україну.

У грудні отримав перше поранення та швидко одужавши, знову повернувся в стрій. Маючи відчайдушний та безстрашний характер, завжди без вагань та страху йшов у бій.

В січні отримує друге поранення, після якого знов повернувся до побратимів.

А 7 березня, виконуючи бойове завдання, отримав тяжкі травми, опіки, що виявилися не сумісні з життям.

14 березня в день добровольця Дмитро, не приходячи до тями, відходить у вічність в Київському госпіталі.